Перейти до основного вмісту

 



🏆

Michael Lipov Memorial Cup 2025 (Chicago)



This week, my teammates and I are heading to Chicago to take part in the Michael Lipov Memorial Cup 2025, which will be held from October 24 to 26! 🇺🇸


We’ve been training hard these past weeks, pushing ourselves at every practice — and now we’re ready to show our best handball! 💪🔥


This tournament means a lot to us because we’ll be representing New York among the strongest teams from all over the U.S.


We’ve already booked our flights, reserved our cars and hotel, and we’re almost done packing our bags 😅 — everything’s set for an exciting trip and an unforgettable competition!


Huge thanks to everyone who supports us — stay tuned for updates, emotions, and hopefully some great victories! ❤️🤾‍♀️


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Як почалася моя історія

Усе почалося ще зі школи, з початкових класів на уроках фізкультури. Мій учитель завжди відзначав мої фізичні здібності й направляв мене в легку атлетику. Він постійно казав: «Жанно, в тебе є потенціал, ти дуже швидка й витривала» — і він мав рацію. Я почала займатися легкою атлетикою. Спочатку представляла школу, потім — місто, а згодом — область. Потім настав час представляти Україну й летіти на міжнародні змагання, але, оскільки моя мама виховувала мене й сестру сама, їй не вистачало коштів, щоб оплатити ці витрати, і ми змушені були відмовитися від участі. З часом легка атлетика перестала приносити мені задоволення, і мені здавалося, що це не моє. Вона більше не захоплювала мене. Моя мама не могла з цим змиритися і не розгубилася: вона взяла мене з сестричкою за руку та привела в початкову групу з гандболу СДЮШОР Ужгород. І саме тут почалася моя справжня історія…
Дописати коментар
Докладніше

Практики з дітьми

  Одного разу під час тренування на майданчику до мене підійшла дівчинка і спитала: «Що це ти граєш?» Я їй відповіла: «Гандбол». Вона посміхнулася і сказала: «Можна я з тобою пограю?» Як виявилося, це була дівчинка з України. Я поспілкувалася з її мамою, і вона розповіла, що не знає, чим зайняти свою дитину. Я, недовго думаючи, запропонувала навчити її доньку цій грі, і мама із задоволенням погодилася. Ми домовилися зустрітися на цьому майданчику через тиждень. І ця дівчинка прийшла, але не сама — вона привела друзів. Я була дуже здивована їхньою зацікавленістю й потроху почала розповідати та показувати, що ж це за гра така — гандбол. Батьки були в захваті від того, що їхні діти проводять час на подвір’ї, граючи в гру, яка їм подобається. І тоді в мене виникла ідея проводити тренування щотижня для всіх охочих. Що я і роблю до сьогоднішнього дня ☺️
Дописати коментар
Докладніше

The worlds handball team

Перед пробним тренуванням я вирішила підготуватися, адже в мене була велика перерва, і я почала тренуватися щодня. Після роботи я виходила на пробіжку, стрибала на скакалці та на тенісному корті відпрацьовувала кидки. Я дуже хвилювалася, бо не знала, який ігровий рівень у команди. Перше тренування пройшло дуже добре: тренер чоловічої команди відразу відмітив мої здібності й сказав, що бачить у мені спортсменку з професійного спорту. Наступного дня, щойно я прокинулася, отримала повідомлення на електронну пошту, що мене прийняли в команду. Одразу ж зі мною зв’язався менеджер, який почав мене координувати далі. Мене додали в чат тренерів і в чат команди, де всі привітали зі вступом у нову «родину», як вони це назвали. Я отримала величезне задоволення, мені хотілося одночасно плакати від щастя і сміятися. Я трохи хвилювалася, бо потрапила на літній сезон, коли багато дівчат були у відпустках, тож одразу не вдалося познайомитися з усією командою. У нас були змішані тренування — дівчата...
Дописати коментар
Докладніше