Перейти до основного вмісту

Handball is a Lifestyle

 

A Break That Doesn’t Mean Rest 🏋️‍♀️


After intensive training sessions and tough games, we were given a short break — two weeks off. But I am convinced this is not the time to lie down at home.


Brooklyn has plenty of sports grounds where you can train outdoors. That’s why I’m not going to stop — on the contrary, I want to use this pause to become even stronger and show better results when we return to team practices.


During this time, a new uniform is being prepared for me — two models: the main black one and the light-blue away one. This motivates me even more to keep working on myself, because I want to step onto the court in new colors fully ready.


Ahead are important competitions in Chicago, and I am confident that these additional trainings will help me and the team show our best results.


For me, handball is not just a game but a lifestyle. Every minute I dedicate to sports brings me closer to new achievements.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

2026 CalCup

  Well, at this point I can already sum up the CalCup 2026 tournament. We finished in second place, and here are the results of our games: San Diego – New York 31:16 New York – West Point 28:22 CalHeat – New York 17:20 Massif – New York 12:26 San Diego – New York 25:13 Yes, we lost to San Diego again. But this is only the beginning of our rivalry — we will definitely meet them again. With every game, we are improving: we understand each other better on the court and continue working on our mistakes. In two weeks (actually, in just one week), we have a new tournament, which we will be hosting at home. We are preparing hard, and I’ll be sharing the results very soon. Ну що ж, уже зараз можу підбити підсумки турніру CalCup 2026. Ми посіли друге місце, і ось результати наших ігор: San Diego – New York 31:16 New York – West Point 28:22 CalHeat – New York 17:20 Massif – New York 12:26 San Diego – New York 25:13 Так, ми знову поступилися San Diego. Але це лише п...
Дописати коментар
Докладніше

Практики з дітьми

  Одного разу під час тренування на майданчику до мене підійшла дівчинка і спитала: «Що це ти граєш?» Я їй відповіла: «Гандбол». Вона посміхнулася і сказала: «Можна я з тобою пограю?» Як виявилося, це була дівчинка з України. Я поспілкувалася з її мамою, і вона розповіла, що не знає, чим зайняти свою дитину. Я, недовго думаючи, запропонувала навчити її доньку цій грі, і мама із задоволенням погодилася. Ми домовилися зустрітися на цьому майданчику через тиждень. І ця дівчинка прийшла, але не сама — вона привела друзів. Я була дуже здивована їхньою зацікавленістю й потроху почала розповідати та показувати, що ж це за гра така — гандбол. Батьки були в захваті від того, що їхні діти проводять час на подвір’ї, граючи в гру, яка їм подобається. І тоді в мене виникла ідея проводити тренування щотижня для всіх охочих. Що я і роблю до сьогоднішнього дня ☺️
Дописати коментар
Докладніше

Як почалася моя історія

Усе почалося ще зі школи, з початкових класів на уроках фізкультури. Мій учитель завжди відзначав мої фізичні здібності й направляв мене в легку атлетику. Він постійно казав: «Жанно, в тебе є потенціал, ти дуже швидка й витривала» — і він мав рацію. Я почала займатися легкою атлетикою. Спочатку представляла школу, потім — місто, а згодом — область. Потім настав час представляти Україну й летіти на міжнародні змагання, але, оскільки моя мама виховувала мене й сестру сама, їй не вистачало коштів, щоб оплатити ці витрати, і ми змушені були відмовитися від участі. З часом легка атлетика перестала приносити мені задоволення, і мені здавалося, що це не моє. Вона більше не захоплювала мене. Моя мама не могла з цим змиритися і не розгубилася: вона взяла мене з сестричкою за руку та привела в початкову групу з гандболу СДЮШОР Ужгород. І саме тут почалася моя справжня історія…
Дописати коментар
Докладніше