У цій команді я відчувала себе дуже комфортно — у нас була гарна та злагоджена командна робота. Тренер поєднував тренування як у залі, так і на спортивному майданчику просто неба. Скажу вам чесно, тренування на вулиці — це пекло, але вони чудово розвивають дихання і витривалість.
Незалежно від основних тренувань, я додатково займалася ввечері. Завжди була пробіжка 30–40 хвилин із прискореннями, відпрацьовувала висоту стрибків і різкість рухів. Я також не забувала про свою травму й постійно укріплювала м’язи спини.
З часом я стала капітаном нашої команди. Я відчувала велику відповідальність, адже капітан мав показувати приклад, мінімізувати помилки, підтримувати дівчат і навіть іноді їх коригувати. Найскладнішим для мене було вивчити комбінації, які ми використовували під час ігор. Я завжди прокручувала їх у своїй голові перед сном, щоб не забути 😅.
Кожен етап, який я проходила, був по-своєму важким. Головне — не зупинятися й працювати над своїми помилками. Завжди хочеться бути кращою за всіх, але не всі знають, яка робота пророблена й скільки витрачено часу, щоб стати цією кращою серед усіх.
Коментарі
Дописати коментар