Перше тренування, знайомство з командою ГК «Карпати», яку я заочно знала, тому що не пропускала жодної їхньої гри й завжди вболівала за них. Я навіть не могла собі уявити, що гратиму разом у команді з жінками, на яких колись рівнялася й дуже хотіла бути схожа. Графік тренувань був шалений: два тренування на день по 2 години, у суботу — одне тренування, єдиний вихідний — у неділю. Я ледве тягнула ноги додому. Мені було важко і морально, і фізично. Поки мої однолітки відпочивали, я тренувалася. Я підписала контракт із гандбольним клубом, і в 15 років це стало моєю роботою, за яку я отримувала зарплату.
Важкі тренування почали давати гарні результати — я почала грати в основному складі команди. Мама не пропустила жодної моєї місцевої гри, а тато завжди дивився матчі в прямому ефірі на місцевому телебаченні. Ми були призерами на всіх змаганнях. Це був неймовірний досвід для мене. Я отримала свою першу серйозну відзнаку — кандидат у майстри спорту.
На одних із змагань я отримала серйозну травму спини, яку відновлювала майже два роки. Через травму я була змушена піти з команди, тому що спина давала про себе знати на кожному тренуванні. Почався довгий процес реабілітації.
Коментарі
Дописати коментар