Перейти до основного вмісту

Перші успіхи


Я прийшла на перше тренування і познайомилася з дивовижним тренером — Калуцькою Мариною Володимирівною. Це неймовірна людина, яка супроводжувала й підтримувала мене. Вона поставила мою техніку, навчила базовим навичкам, надихала рухатися вперед і йти до кінця.


Ми з сестрою спочатку тренувалися та грали разом, але з часом нас розділили на дві команди, оскільки між нами був рік різниці у віці. Проте ми все одно завжди були разом і підтримували одна одну. Ми грали на однакових позиціях, бачили сильні й слабкі сторони одна одної та разом їх виправляли.


Згодом моя команда перейшла під керівництво іншого тренера — Ерхової Маргарити Анатоліївни. Вона відіграла важливу роль у нашій команді. Сформувавши склад із найкращих гравців, вона зуміла досягти з нами високих результатів — ми швидко поповнили п’єдестал нагород нашого клубу. Ми багато тренувалися, брали участь у турнірах як в Україні, так і за її межами, й здобули неймовірну кількість нагород. Ми були зірками того часу: про нас писали в місцевих газетах, брали інтерв’ю для місцевого телебачення, а наші фотографії прикрашали вітрини спортивного комплексу «Юність».


Мені часто доводилося пропускати школу, але це жодним чином не позначалося негативно на моєму навчанні. Я відповідально ставилася як до навчання, так і до тренувань. Ми наполегливо тренувалися щодня після уроків. На той момент мені здавалося, що мені важко, але я ще не знала, що мене чекає попереду.


З командою ми пройшли довгий шлях. Я знайшла справжніх друзів, з якими підтримую зв’язок і до сьогодні. Ми дорослішали разом, переживали поразки й святкували перемоги, плакали й сміялися, були опорою одна для одної. Це був незабутній і цінний досвід.


Щороку ми складали фізичні нормативи: на швидкість, витривалість, дальність кидка, стрибки в довжину й висоту тощо. За підсумками тестувань я займала перше місце в команді. На турнірах неодноразово отримувала відзнаки як найкращий гравець за кількістю забитих голів.


Мої результати привернули увагу тренера Суперліги — гандбольного клубу «Карпати», який запропонував мені приєднатися до їхньої команди. І я вирішила спробувати себе там. Саме там і розпочалося справжнє доросле спортивне життя…



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Як почалася моя історія

Усе почалося ще зі школи, з початкових класів на уроках фізкультури. Мій учитель завжди відзначав мої фізичні здібності й направляв мене в легку атлетику. Він постійно казав: «Жанно, в тебе є потенціал, ти дуже швидка й витривала» — і він мав рацію. Я почала займатися легкою атлетикою. Спочатку представляла школу, потім — місто, а згодом — область. Потім настав час представляти Україну й летіти на міжнародні змагання, але, оскільки моя мама виховувала мене й сестру сама, їй не вистачало коштів, щоб оплатити ці витрати, і ми змушені були відмовитися від участі. З часом легка атлетика перестала приносити мені задоволення, і мені здавалося, що це не моє. Вона більше не захоплювала мене. Моя мама не могла з цим змиритися і не розгубилася: вона взяла мене з сестричкою за руку та привела в початкову групу з гандболу СДЮШОР Ужгород. І саме тут почалася моя справжня історія…
Дописати коментар
Докладніше

Практики з дітьми

  Одного разу під час тренування на майданчику до мене підійшла дівчинка і спитала: «Що це ти граєш?» Я їй відповіла: «Гандбол». Вона посміхнулася і сказала: «Можна я з тобою пограю?» Як виявилося, це була дівчинка з України. Я поспілкувалася з її мамою, і вона розповіла, що не знає, чим зайняти свою дитину. Я, недовго думаючи, запропонувала навчити її доньку цій грі, і мама із задоволенням погодилася. Ми домовилися зустрітися на цьому майданчику через тиждень. І ця дівчинка прийшла, але не сама — вона привела друзів. Я була дуже здивована їхньою зацікавленістю й потроху почала розповідати та показувати, що ж це за гра така — гандбол. Батьки були в захваті від того, що їхні діти проводять час на подвір’ї, граючи в гру, яка їм подобається. І тоді в мене виникла ідея проводити тренування щотижня для всіх охочих. Що я і роблю до сьогоднішнього дня ☺️
Дописати коментар
Докладніше

The worlds handball team

Перед пробним тренуванням я вирішила підготуватися, адже в мене була велика перерва, і я почала тренуватися щодня. Після роботи я виходила на пробіжку, стрибала на скакалці та на тенісному корті відпрацьовувала кидки. Я дуже хвилювалася, бо не знала, який ігровий рівень у команди. Перше тренування пройшло дуже добре: тренер чоловічої команди відразу відмітив мої здібності й сказав, що бачить у мені спортсменку з професійного спорту. Наступного дня, щойно я прокинулася, отримала повідомлення на електронну пошту, що мене прийняли в команду. Одразу ж зі мною зв’язався менеджер, який почав мене координувати далі. Мене додали в чат тренерів і в чат команди, де всі привітали зі вступом у нову «родину», як вони це назвали. Я отримала величезне задоволення, мені хотілося одночасно плакати від щастя і сміятися. Я трохи хвилювалася, бо потрапила на літній сезон, коли багато дівчат були у відпустках, тож одразу не вдалося познайомитися з усією командою. У нас були змішані тренування — дівчата...
Дописати коментар
Докладніше